Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року Справа № 910/4805/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О. (доповідач),суддівГоголь Т.Г., Бакуліної С.В.розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.06.2016у справі№ 910/4805/16 Господарського суду міста Києваза позовомзаступника прокурора міста Києвадо1. Київської міської ради; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Віліма-95"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Діамант Хол"провизнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та державного акту на право власності

за участю представників сторін від:

позивача: Хорс К.Б. (посв. № 042931 від 15.04.2016),

відповідача-1: Рог О.В. (дов. № 225-КМГ-2449 від 26.07.2016),

відповідача-2: Пасенюк К.О. (дов. № 11/08/16-1 від 11.08.2016),

відповідача-3: Кудряшов О.Ю. (дов. № 11/04/16-1 від 11.04.2016)

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся з позовом до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Віліма-95" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Діамант Хол", в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 06.10.2011 № 337/6553 "Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Віліма-95" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу на вул. Круглоуніверситетська, 2/1 у Печерському районі м. Києва"; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0150 га (кадастровий номер 8000000000:76:034:0009), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віліма-95", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрований в реєстрі 16.12.2011 за № 584; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0150 га (кадастровий номер 8000000000:76:034:0009), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віліма-95" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЦ Діамант Хол", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О.Р. та зареєстрований в реєстрі 28.08.2012 за № 1987; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0150 га на вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у Печерському районі м. Києва, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Віліма-95" з відміткою про перехід права власності до товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Діамант Хол" з відміткою про перехід права власності до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Діамант Хол", який зареєстровано у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку 09.11.2012 за № 02-8-00365. Позов мотивовано обставинами перевищення Київською міською радою повноважень при прийнятті оспорюваного рішення про продаж земельної ділянки відповідачу-2, з огляду на непроведення земельних торгів. Прокурор зазначав про те, що на підставі оспорюваного рішення Ради, було здійснено незаконний продаж земельної ділянки, яка відноситься до земель історико-культурного призначення. При цьому прокурор посилався на приписи статей 21, 203, 215, 377 Цивільного кодексу України, статей 16, 116, 120, 128, 134, 135, 152, 1861 Земельного кодексу України, статей 26, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", статті Закону України "Про основи містобудування", статті 2 Закону України "Про планування і забудову територій".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2016, ухваленим суддею Трофименко Т.Ю., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з того, що спірне рішення Київської міської ради № 337/6553 від 06.10.2011 щодо продажу земельної ділянки площею 0,0150 га Товариству з обмеженою відповідальністю "Віліма-95" є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а тому обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту. Зважаючи на те, що позовні вимоги в частині визнання недійсним державного акту на право власності спірної земельної ділянки є похідними від вимоги про визнання рішення ради недійсним, суд також дійшов висновку про відмову у позові в цій частині. Водночас відмова в частині вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки вмотивована судом відсутністю обставин невідповідності цих договорів актам цивільного законодавства. З огляду на що, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог з підстав спливу позовної давності. При цьому суд керувався приписами статей 203, 204, 215, 627, 628 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Тищенко О.В. - головуючого, Гончарова С.А., Яковлєва М.Л., постановою від 21.06.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, заступник прокурора міста Києва звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи. Скаржник, зокрема, зазначає про те, що спірна земельна ділянка на час прийняття рішення Київської міської ради та укладення договору оренди земельної ділянки відносилась до земель історико-культурного призначення. З огляду на що, на думку скаржника проект відведення (землевпорядна документація) земельної ділянки підлягав обов'язковій державній експертизі, що зроблено не було. Окрім цього, скаржник вказує на помилковий висновок судів щодо неможливості оскарження спірного рішення органу місцевого самоврядування у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданого на підставі цього рішення. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Діамант Хол" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-3 вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора та представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.10.2011 Київською міською радою прийнято рішення № 337/6553, яким затверджено проект землеустрою відведення земельної ділянки, погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, затверджено її вартість та вирішено продати Товариству з обмеженою відповідальністю "Віліма-95" земельну ділянку площею 0,0150 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу на вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у Печерському районі м. Києва. На виконання зазначеного рішення, 16.12.2011 між Київською міської радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віліма-95" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 2/1 у Печерському районі міста Києва, площею 0,0150 га, кадастровий номер 8000000000:76:034:0009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 16.12.2011 та зареєстрований в реєстрі за № 584. Водночас 12.07.2012 на підставі рішення Київської міської ради № 337/6553 від 06.10.2011 та договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 16.12.2011 за № 584 Головним управлінням земельних ресурсів Київради (Київської міської державної адміністрації) видано державний акт серії ЯЖ № 049615 на право власності на земельну ділянку площею 0,0150 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виставкового залу, що розташована по вул. Круглоуніверситетській, 2/1 у Печерському районі м. Києва. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02-8-00357. Судами також встановлено, що у подальшому, 28.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віліма-95" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЦ Діамант Хол" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з умовами пунктів 1, 3, 4 якого відповідач-3 купив належну відповідачу-2 на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0150 га, кадастровий номер 8000000000:76:034:0009, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 2/1 у Печерському районі міста Києва. Цільове призначення земельної ділянки - будівництво, експлуатація та обслуговування торгівельно-виставкового залу. Вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О.Р. 28.08.2012 та зареєстровано в реєстрі за № 1987. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Віліма-95" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Діамант Хол" про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 06.10.2011 № 337/6553, визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 16.12.2011 та від 28.08.2012, а також визнання недійсним державного акта на право власності на спірну земельну ділянку. Підставою позову прокурором визначено порушення Київською міською радою статей 120 134 135 Земельного кодексу України щодо недотримання порядку продажу земельної ділянки без проведення земельних торгів. За таким позовом до предмету доведення входить встановлення законності прийнятого Київською міською радою спірного рішення про продаж земельної ділянки. Відповідно до приписів статті 13 Конституції України землі є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Суди попередніх інстанцій на підставі рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) дійшли до висновку, що прийняте міськрадою (як суб'єктом владних повноважень) рішення про передачу кооперативу у власність та оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Враховуючи наведене, суди дійшли до висновку, що позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право - ґрунтується на правовстановлюючих документах. Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у даній справі предметом позову крім оскарження відповідного рішення ради є позовні вимоги і про визнання недійсним державного акту на право власності та договорів купівлі-продажу спірної земельної ділянки, а тому суди попередніх інстанцій не врахували позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 911/3396/14, в якій зазначено, що самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок дійсно не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів. Згідно з приписами статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. При цьому обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах) визначено статтею 134 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Таким чином, вирішуючи спір, попереднім судовим інстанціям слід було приділити увагу вирішенню питання, чи Київська міська рада при прийнятті спірного рішення діяла всупереч або/ні зазначеним нормам чинного законодавства та інтересам територіальної громади. При цьому судами також не було досліджено обставини та не надано оцінки усім доводам прокурора, зокрема, щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення, а відтак і необхідності обов'язкової державної експертизи проекту відведення земельної ділянки, а також відсутності на цій земельній ділянці площею 0,015 га нерухомого майна відповідача-1, що унеможливлює продаж такої земельної ділянки без проведення земельних торгів. З огляду на зазначене, судами не з'ясовані питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті та не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, а тому судові акти прийняті за неповно з'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо. Судові рішення у справі наведеним вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 910/4805/16 Господарського суду міста Києва і рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: Т. Гоголь

С. Бакуліна